Про здійснення дистанційного навчання

Про стан впровадження дистанційного навчання в Мартинівській ЗОШ І-ІІІ ст. у період призупинення освітньої діяльності у зв’язку з поширенням COVID-19 та алгоритм роботи з організації дистанційногонавчання в школі (при потребі) у 2020-2021 н.р

заст.НВР Луценко Т.М. (з виступу на засіданні педагогічної ради)

Дистанційне навчання застало нас зненацька і в перші дні ми не знали, з чого починати і як все організувати. Не було відомо, скільки триватиме карантин, не зрозуміло, як переформатувати навчальні плани, щоб можна було узагальнити теми з певних предметів. Спочатку все було в хаосі.

Щож таке дистанційне навчання?

Дистанційне навчання — це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Мета дистанційного навчання — надати освітні послуги, застосовуючи у навчанні сучасні інформаційно-комунікаційні технології: за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до державних стандартів освіти .

Коли ми говоримо про дистанційне навчання, то, зазвичай, дивимося на все очима дітей і їхніх батьків. А як сприймають ситуацію ті, хто по інший бік комп’ютера, – ті, хто дистанційно намагаються сіяти розумне, добре та вічне?

❓З якими викликами довелось зустрітися вчителям?

❓Як вони впорались з ситуацією?

❓Як вплинули умови дистанційного навчання на подальші плани їхньої роботи?

Дистанційне навчання – це насамперед навчання. Тому процес організації і теорії навчання (наприклад, асоціативно-рефлекторна) нікуди не діваються, просто з’являється інший спосіб зв’язку.

Тобто, в дистанційному навчанні дитина має пройти шлях від сприйняття інформації до її розуміння, запам’ятовування, можливо, відтворення, використання на різних рівнях. Якщо далі розглядати таксономію Блума – то і до створення чогось нового.

ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ

Залежно від засобів зв’язку, можна організовувати різне дистанційне навчання.

  • Найперше дистанційне навчання відбулося ще 1840 року – листування вчителя і учениці. Це перші листи, коли вчитель надсилав завдання, потім отримував відповіді, перевіряв роботу і оцінював, надавав зворотний зв’язок.
  • Радіоуроки були популярними на початку ХХ століття.
  • Телевізійні уроки від відомих педагогів-новаторів в кінці 90-х років. Зараз ми бачимо уроки Всеукраїнської школи онлайн.
  • Сучасні технології, інтернет призвели до появи нових способів дистанційного навчання. Наприклад, системи керування навчанням – LMS. Із такою системою школам набагато легше організувати дистанційне навчання.

Або Viber – дистанційний герой української освітньої системи. Виявилося, що це один із найпоширеніших засобів зв’язку, який можна використовувати і для дистанційного навчання. Це не означає, що не потрібно рухатися далі, але коли ми у стані “не потонути”, то будь-який засіб зв’язку, який може з’єднати учня і вчителя, є ефективним.

РІЗНІ УМОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Є різні соціальні умови, в яких живуть учні:

  • Є учні, які живуть у складних життєвих обставинах. Якщо для них організований будь-який зв’язок зі школою та вчителем, то це вже дуже позитивно.
  • Є різні технологічні моменти, які пов’язані, знову ж таки, з тим, в яких умовах живуть діти – у багатьох просто немає інтернету.
  • Є різні дидактичні обставини. Ми перебуваємо у стані, що дидактика, методики мають зреагувати і з’являться якісь методичні кейси проведення відеоуроків, відеоконференцій.

Вчителі теж опинилися в різних умовах. Дуже радує, що в багатьох вчителів знайшлась віра в себе і вони почали робити те, що мали робити, – встановлювати будь-який зв’язок зі своїми учнями, а далі вчитися, вибудовувати дистанційне навчання.

Дистанційне навчання виявило:

  • Є група учнів, яким складно навчатися в таких умовах, що їм потрібна підтримка.
  • Потрібно посилити мотиваційні моменти.
  • Уміння критично мислити, працювати з будь-якою інформацією, навички саморегуляції – виявилися не просто не сформованими, деякі діти про це навіть не здогадувались.

ЗМІСТ ОСВІТИ І ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Дистанційне навчання може бути синхронним і асинхронним.

Синхронне:

  • Це “прямий ефір”, дитина контактує через засоби зв’язку безпосередньо з учителем. Це може бути відео-, аудіозв’язок, спілкування в чаті.
  • Дозволяє підтримати дітей. Навіть коли вчителька надсилає смайлик, добрі слова, то це для дітей вияв людськості. Це спричиняє розуміння дитиною, що вона долучена до спільного процесу.

Асинхронне:

  • Потребує самостійного планування або планування за допомогою вчителя.
  • Ми зараз маємо справу з жорсткими і гнучкими дедлайнами. Гнучкі дедлайни кращі: коли не встигаєш – то додається час на доопрацювання.
  • Може відбуватися через електронне листування, телевізійні уроки, вчителі створюють блоги, сайти тощо.
  • Асинхронне дистанційне навчання так само потрібне, як і синхронне, тому що є діти, яким потрібно більше часу на опрацювання тієї чи іншої теми. Також є діти з різними освітніми потребами, тож так забезпечується диференціація.
  • Перевага асинхронного дистанційного навчанням ще в тому, що його можна планувати, виходячи з наявних умов. Якщо я користуюсь маминим комп’ютером, а мама працює дистанційно, то я, наприклад, можу з нею домовитися і зробити так, щоб це навчання відбувалося.

Найкращий результат має гібридне навчання – коли ми зустрічаємось із дітьми в синхроні (наприклад на відеоконфереції) і водночас застосовуємо асинхронне навчання.

Чому так? Надається підтримка учням у синхронні. Водночас, деякі речі найкраще робити в асинхронні. Також це можливість учням самостійно планувати своє навчання, виходячи з тих чи інших умов.

Додатково кожен вчитель, відповідно до своїх потреб і маючи педагогічну свободу у виборі методів, використовує ті онлайн-інструменти, які йому зручні. В нашій школі педагоги обрали та викоритсовували в більшості Viber та електронну пошту, де діти можуть відправляти виконані завдання.

Зрозуміло , що треба спілкуватися з батьками, тому що дистанційне навчання вимагає серйозної допомоги з їхнього боку. Наші діти не готові до самоосвіти, вони не мають мотивації, щоб сісти і працювати самостійно – не важливо, з книжкою або з комп’ютером.

Зрозуміло , що всім зараз важко, і проханнями заохочували батьків допомагати дітям, але потроху надавати їм більше самостійності – насправді просто правильно організувати робочий день дитини. Тоді дитина буде розуміти, що вона, як і раніше, перебуває у школі, але ця школа перенесена додому.

Звісно, не всі батьки це сприймають, вони вважають, що роблять частину роботи за вчителів. Але вчителі дуже стараються і намагаються зробити так, щоб батьки якнайменше виконували додаткові завдання з дітьми. Тут кожна мама і тато повинні вирішити для себе: ми лише надаємо можливості, а вони або користуються ними, або ні.

Єдина проблема дистанційного навчання – нестача часу. Перша половина дня іде на уроки, а потім – зворотний зв’язок. Ми до ночі передивляємось світлини з роботами, перечитуємо відповіді, переслуховуємо аудіоповідомлення і передивляємось відео – тож вчителям часто просто не вистачає часу на себе.

Ще одне питання – технічної підтримки дистанційного навчання з боку держави. Чому, наприклад, не можна зробити посилений інтернет-трафік для учнів і вчителів? Ми зараз багато говоримо про медиків, робота яких дуже важлива, – але ж і вчителі зараз роблять надважливу справу. Вони виховують майбутніх медиків, майбутніх солдатів, зрештою, виховують усіх майбутніх надважливих працівників. І ми теж зараз на передовій.

Алгоритм роботи з організації дистанційного

навчання в школі на 2020-2021 н.р.

  1. Інвентаризація наявних навичок, технічних можливостей та необхідного обладнання у педагогів та учнів.
  2. Вибір загальноприйнятних та зручних платформ для проведення дистанційних уроків, їхнє тестування в педколективі.
  3. Підвищення комп’ютерної грамотності вчителів – “експрес-курси” для тих, хто цього потребують (силами “просунутих” вчителів).
  4. Складання розкладу уроків і частковий перерозподіл педпрацівників з урахуванням особливостей дистанційних уроків, норм навантаження дітей та технічних можливостей сімей.
  5. Організація технічної підтримки, що працюватиме впродовж всього дистанційного навчання (силами вчителів, що мають відповідні навички).
  6. Організація системи електронного спілкування з класами – налагодження системи сповіщення про розклад, комунікації з дітьми, отримання домашніх завдань тощо.
  7. Організація системи зворотного зв’язку з батьками.
  8. Проведення періодичних педагогічних нарад із колективом школи для спільного обговорення перебігу дистанційного навчання, обміну досвідом, спільного пошуку рішень допомоги слабшим учням чи учням, які мають проблеми з організацією дистанційного навчання.
  9. Організація заходів для неформального спілкування і психологічної підтримки.
  10. Розробка системи оцінювання, яка б відповідала особливостям дистанційного навчання і не перевантажувала дітей та учителів.